У Полтаві з початком війни сформувалось потужне виробництво для військових
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
З початком ескалації війни маленьке виробництво #майстерня_пані_З полтавки Олени Запорожан виросло до потужного виробництва з пошиття всього, що потрібно військовим.
Це вже не та маленька майстерня, що шила класну одежину – за буквально перші тижні війни виробництво розширилося – закупилось і було отримане від меценатів обладнання, стали до роботи полтавські профі й переселенці, зареєстровано підприємство, закупається тканина й фурнітура. Тепер #майстерня_пані_З працює виключно на потреби військових і ТРО.
“Ми не встигаємо шити. Замовлення з усієї України. І знаєте, що нам кажуть хлопці? – У вас краща якість при адекватній ціні. А це чому? Бо люди донатили тканину, фурнітуру, гроші. Завдяки цьому ми мали змогу набрати обертів і вже ми самі можемо тримати ці ціни. Незважаючи на дорожнечу матеріалів, фурнітури. Ану, скажіть мені ще хтось, що це шлях бариги?”, – коментує організатор виробництва Олена Запорожан.
Так, і зі звинуваченнями їм також довелось зіткнутися, бо щось в інтернеті коштує дешевше. А згодом, буквально за пару днів експлуатації цього «дешевшого щось», його приносять військові полтавським майстриням, аби хоч якось підлатати неякісні шви, чи укріпити тканину, що не витримує навантаження.
Про наших знають далеко за межами міста, адже для їх потреб волонтери закупляють витратні, фурнітуру, тканину. Це ось, наприклад, інформація про полтавську майстерню з польських сторінок.
“З початку повномасштабного вторгнення дві швачки в Полтаві працюють волонтерами. Шиють абажури, бойові жилети та білизну для української армії та територіальної оборони. Інші волонтери принесли матеріали, а люди пожертвували гроші на придбання тканин. Під час війни волонтери шили ок. 2000 жилетів вони безкоштовно передали захисникам країни. Завдяки своїм спонсорам швачки придбали професійне обладнання. Невеличка майстерня перетворилася на професійну швейну кімнату з 25 машинками, в якій працюють 40 осіб. З плином часу фінансова допомога благодійників зменшилася, але воїнам все ще потрібні були жилети. Отже, новостворена приватна компанія продає свою продукцію за низькими цінами, щоб придбати тканини та аксесуари. Швачки постійно консультуються з армією, щоб пошити найкращий одяг для армії”, – коментує спільнота “Outriders”
А ще є чарівна маленька Леся, яка допомагає мамі й хвилюється за військових та потерпає під час тривог. І є на сторінці Олени Запорожан цілий цикл публікацій #МояЛеська, які можна публікувати окремою книгою з дитячої прикладної психології, бо Леська унікальна й неймовірна за глибиною сприйняття й гумором погляду на ситуації. Але зараз ця дівчинка, як і мільйони дітей травмована війною в Україні, але допомагає боротися нашим військовим разом з мамою та її колегами.
В асортименті майстерні тепер великий перелік корисного: плитоноски, які вже неодноразово вдосконалювали з допомогою бійців ЗСУ, різноманітні підсумки, розгрузки, білизна, панами, навіть для снайперів колектив спроектував якісну штуку, щоб зброю транспортувати.
А сьогодні знов новина – відома художниця зобразила полтавську майстерню у своєму творі. Ольга Вільсон, роботи якої торкаються сами хлибин серця, бо перед цим в серії робіт зобразила душі загиблих на війні українців.
“Ще зовсім нещодавно моя люба подруга Олена Запорожан шила сукні, а зараз вона та її помічниці шиють плитоноски, розгрузки, аптечки, чохли на каски і рюкзаки для українських воїнів! Із малесенької волонтерської ініціативи #майстерня_пані_З створилося підприємство, в якому працюють полтавчанки разом із багатьма дівчатами, які переїхали з населених пунктів, де тривають бої, а в цілому 40 прекрасних людей. Як про них пише сама Олена – “круті професіонали своєї справи”. Наприкінці квітня моя подруга відсвяткувала перший ювілей і я хочу зробити їй такий подарунок. Вона справжня, вона герой і я пишаюся нею”, – написала художниця Ольга Вільсон у себе в інстаграмі.
Ми всі пишаємося. Полтава стала потужним центром гуманітарної допомоги. Діють десятки волонтерських хабів. І робота триває.
“Сьогодні у нас повно народу – одні щось приносять, інші щось забирають. А деяких ми просимо нам позувати для фото. Показували нашу платформу майже всім, а хлопці не шкодували часу обговорювати з нами як удосконалити той чи інший момент. І це я називаю командною роботою й кайфую від цього”, – так Олена Запорожан, колишній журналіст, а нинішній волонтер і дизайнер військового спорядження характеризує поточний день.
Марія Бойко
Фото й відео з фейсбук-сторінки Олени Запорожан
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
